Синод зосередив особливу увагу на проголошенні божественного Слова новим поколінням. Молоді люди вже тепер є активними членами Церкви і становлять її майбутнє. В них часто знаходимо спонтанну відкритість до слухання Божого Слова і щире бажання пізна¬ти Ісуса. Власне, в юнацькому віці невтримно і щиро виникають запитання про сенс власного життя і про те, в якому напрямку слід скеровувати власне життя. На ці запитання може дати справжню відповідь лише Бог. Така увага до світу молоді вимагає мужності зрозумілої благовістити ; ми маємо допомагати молоді увійти в близькість і довір'я зі Святим Письмом, щоб воно стало немов компас, який вказує шлях, яким треба іти. Тому молодь потребує свідків і вчителів, які б їх супроводжували і настановляли любити та звіщати Євангеліє насамперед своїм ровесникам, щоб і ті ставали правдивими й гідними довіри провісниками.
Божественне Слово потрібно представити також і в його зв'язку з покликанням, щоб допомагати та зорієнтовувати молодих людей в їх життєвих виборах, також і до повної посвяти. Правдиві покликання до богопосвяченого життя і до священства мають свій сприятливий ґрунт у постійному спілкуванні зі Словом Божим. Сьогодні повторюю знову запрошення зроблене на початку мого понтифікату, широко відчинити двері Христові: "Хто дає Христовi, увійти, не втрачає нічого, анічогісінько - абсолютно нічого з того, що робить життя вільним гарним і великим. Ні! Лише у цій дружбі відчиняються двері життя. Лише у цій дружбі розкриваються справді великі потенційні можливості. людського стану. [...] Дорога молоде, не бійтесь Христа! Він нічого не відбирає і все дарує. Хто дарує себе йому, отримає у стократ більше. Тож широко відкрийте двері Христові - і віднайдете справжнє життя".
Verbum Domini n. 104.
